- туговухий
- —————————————————————————————тугову́хийприкметникрідко
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
туговухий — а, е, рідко. Який погано чує; глухуватий. || у знач. ім. тугову/хий, хого, ч. Той, хто погано чує; глухуватий … Український тлумачний словник
глухий — I 1) (про голос, звуки який нечітко чується), приглушений; приглухлий, глухуватий (про голос який звучить не досить дзвінко); здавлений, здушений, придавлений, придушений, задавлений (про голос, ридання тощо); утробний, нутряний (про голос який… … Словник синонімів української мови